АБВ
УкрEng
Logo
Сакралізація влади в архітектурі Русі: другий Константинополь і новий Єрусалим

У сучасному секуляризованому суспільстві, яке пройшло через кілька етапів «розчаклування світу», сакральну архітектуру розглядають або з погляду прямої функції ― реалізації права на свободу віросповідання, або як зразок історико-культурної спадщини певної епохи. Особливо цей дещо зверхній і легковажний підхід до сакрального проявлявся у радянському методі реставрації пам’яток давнини. Для радянської школи перемога над релігією була очевидною та остаточною: намагатися бачити в сакральній архітектурі щось більше за естетику було зайвим. Тому дбайлива консервація і демонстрація знахідок із легкістю замінялася сконструйованими новоділами. Особливо яскравий приклад ― Золоті ворота в Києві із дивовижною гротескною церквою на вершині композиції.

Читати більше
Мова козацького бароко

Бароко виникло як відповідь на кризу гармонійності Ренесансу, що на той час уже вичерпала себе. Людині, яка зіткнулася з нескінченністю, з необхідністю освоювати нові простори, потрібна була мова, що виходила за межі жорсткого канону. Але інструментарій бароко виявився також принципово обмеженим, як і інструментарій будь-якого кризового стилю. Відповідно як політичній владі, так і митцям доводилося миритися з мозаїчністю реальності, у якій вони існували і яку збиралися підкорювати.

Читати більше
Дача як втеча

Література епохи Відродження починається з «Декамерону» Джованні Боккаччо — історії про те, як десятеро хлопців і дівчат із заможних родин тікають від чуми до заміської садиби та розважають одне одного оповіданнями. Однак «Декамерон» — це втеча не лише від чуми, а й від тогочасного суспільства, яке перебувало в кризовому становищі. Це зображення нового періоду, адже його герої та героїні досить сміливо критикують діячів церкви, на якій базувалося суспільство Середньовіччя.

Читати більше