АБВ
УкрEng
Logo
Сакралізація влади в архітектурі Русі: другий Константинополь і новий Єрусалим

У сучасному секуляризованому суспільстві, яке пройшло через кілька етапів «розчаклування світу», сакральну архітектуру розглядають або з погляду прямої функції ― реалізації права на свободу віросповідання, або як зразок історико-культурної спадщини певної епохи. Особливо цей дещо зверхній і легковажний підхід до сакрального проявлявся у радянському методі реставрації пам’яток давнини. Для радянської школи перемога над релігією була очевидною та остаточною: намагатися бачити в сакральній архітектурі щось більше за естетику було зайвим. Тому дбайлива консервація і демонстрація знахідок із легкістю замінялася сконструйованими новоділами. Особливо яскравий приклад ― Золоті ворота в Києві із дивовижною гротескною церквою на вершині композиції.

Читати більше
Від самітництва до спільнотності, від печер до Ренесансу

Ще в ІІІ столітті люди, які прагнули жити аскетично, переселялися в пустелі Єгипту, Сирії та Палестини. На наших землях відомо про монахів-самітників, які проживали в печерах. Вони обмежували себе у відпочинку, їжі та одязі заради одного — любові до Бога. Зрікшись усіх зв’язків і обов’язків, монахи трудилися, щоб утримати себе, і сходилися на молитву в найближчу церкву щонеділі та у свята.

Читати більше
Мова козацького бароко

Бароко виникло як відповідь на кризу гармонійності Ренесансу, що на той час уже вичерпала себе. Людині, яка зіткнулася з нескінченністю, з необхідністю освоювати нові простори, потрібна була мова, що виходила за межі жорсткого канону. Але інструментарій бароко виявився також принципово обмеженим, як і інструментарій будь-якого кризового стилю. Відповідно як політичній владі, так і митцям доводилося миритися з мозаїчністю реальності, у якій вони існували і яку збиралися підкорювати.

Читати більше
Через поле

Через поле, що поблизу мого дому, щодня я ходжу одною дорогою, але щодня приходжу у нове місце. Анна Ютченко

Читати більше
Міграція та імміграція Ренесансу: ідеї, люди, стиль

Умберто Еко у своєму есе «Міграція, терпимість та нетерпиме» пропонує розрізняти поняття «міграції» та «імміграції». Імміграція ― це коли кількісно незначна група осіб переїжджає з однієї країни в іншу. Відповідно політичними засобами це явище можна проконтролювати, обмежити, стимулювати або ж прийняти як даність.

Читати більше
Пригадування

Вони колись покинули Україну — напередодні Першої світової війни, між війнами або вже під час перебудови, але все ще називають себе українцями. Вони взяли з собою спогади про гори, гуцульські перекази про лісових духів, рідну мову і створили свою Україну — десь там за океаном — немов альтернативну реальність, яка, можливо, існувала б і в нас, якби ми не перебували довгий час в обіймах імперій. Однак історія не знає умовного способу, тому зараз ми тут, на материковій Україні, намагаємось розібратися з постколоніальною свідомістю і травмами радянського минулого, а вони, українці Канади, пишаються своєю національною належністю і досліджують українську культуру та історію. Разом з вишиванками та скринями їм вдалося вивезти частинку української душі та законсервувати її. Яскравим прикладом може бути збережений український правопис 1920-х років. Утім, повністю ізолюватися від упливів культури іншого континенту не вдалося, тому в Канаді утворився дивний суржик української та англійської мов й іноді канадська українська звучить для нас екзотично.

Читати більше
Кримськотатарський модернізм — архітектурний проєкт, що не відбувся

У біографії Мойсея Гінзбурга (1892–1946), одного з головних теоретиків радянського конструктивізму, є епізоди, пов’язані з Кримом, які, попри увагу дослідників до творчого шляху архітектора, залишилися на маргінесах. Пропоную читачам разом зі мною поглянути на те, в який спосіб Гінзбург звертався до теми Криму і чи вплинув на його становлення як архітектора досвід, отриманий ним під час перебування на півострові.

Читати більше