Майдан Незалежності у Києві, подібно до площ інших постсоціалістичних столиць, вже 30 років є місцем постійного політичного переозначення простору. Місцем зіткнення і співіснування ідеологічного, фізичного контролю і комерціалізації із спробами «привнесення публічності» знизу.

У сучасному секуляризованому суспільстві, яке пройшло через кілька етапів «розчаклування світу», сакральну архітектуру розглядають або з погляду прямої функції ― реалізації права на свободу віросповідання, або як зразок історико-культурної спадщини певної епохи. Особливо цей дещо зверхній і легковажний підхід до сакрального проявлявся у радянському методі реставрації пам’яток давнини. Для радянської школи перемога над релігією була очевидною та остаточною: намагатися бачити в сакральній архітектурі щось більше за естетику було зайвим. Тому дбайлива консервація і демонстрація знахідок із легкістю замінялася сконструйованими новоділами. Особливо яскравий приклад ― Золоті ворота в Києві із дивовижною гротескною церквою на вершині композиції.

Архітектура класицизму в Україні первинно створювалася в межах модернізаційного проєкту імперій. З погляду її будівничих, це слугувало доказом наявності цивілізації та реалізацією своєрідної цивілізаційної місії. З іншого боку, така модернізація була по-своєму вигідна не лише імперському центру, а й якоюсь мірою периферії. Однак цей факт не змінює суті й характеру російського класицизму в Україні ― він колоніальний.

Умберто Еко у своєму есе «Міграція, терпимість та нетерпиме» пропонує розрізняти поняття «міграції» та «імміграції». Імміграція ― це коли кількісно незначна група осіб переїжджає з однієї країни в іншу. Відповідно політичними засобами це явище можна проконтролювати, обмежити, стимулювати або ж прийняти як даність.

У біографії Мойсея Гінзбурга (1892–1946), одного з головних теоретиків радянського конструктивізму, є епізоди, пов’язані з Кримом, які, попри увагу дослідників до творчого шляху архітектора, залишилися на маргінесах. Пропоную читачам разом зі мною поглянути на те, в який спосіб Гінзбург звертався до теми Криму і чи вплинув на його становлення як архітектора досвід, отриманий ним під час перебування на півострові.