У культурі Російської імперії поняття «дача» як маєток для відпочинку вперше сформувалося ще наприкінці XVIII ст., але таке дозвілля було привілеєм дворянства. Цікаво, що спочатку це слово означало подаровану землю. Бурхливий промисловий розвиток кінця ХІХ — початку ХХ ст. увірвався і в повсякденне життя містян. Поява екологічних проблем у великих промислових містах — сморід, брудні вулиці — спонукали мешканців шукати відпочинку на природі. Залізниця, що зв’язала місто з передмістям, також стимулювала до відвідування сіл і селищ — наприклад, Немішаєва, Мотовилівки, Ірпеня, Ворзеля біля Києва. А до Пущі-Водиці можна було доїхати трамваєм, частина маршруту якого пролягала в лісі. Демократизувався і соціальний склад дачників: відтепер тут можна було знайти так званий третій соціальний прошарок — купців, міщан, інтелігентів. Разом із юридичним розширенням прав вони дістали можливість відпочивати за містом, що раніше могло робити тільки дворянство. Тоді дача уособлювала свято, де влаштовували пікніки, каталися на човнах та насолоджувалися життям без постійного гуркоту трамваїв та запаху диму. «Дачний бум» став своєрідною відповіддю на виклики урбанізації, втечею від міста.
Коли прийшла радянська влада, ситуація дещо змінилася. Будинок за містом залишився місцем відпочинку для партійної номенклатури, але звичайній радянській людині така розкіш була майже недоступною. Дачний рух пожвавився за часів відлиги, проте дача стала тепер місцем не відпочинку, а важкої фізичної праці, яка допомагала здобути додаткові продукти харчування. Іноді на ділянці землі не було навіть приміщення для житла, лише невеликий вагончик для інвентарю. Проте в дачі залишився важливий привілей — радянська людина мала місце для втечі від жорстких рамок радянського режиму, бюрократичних кіл пекла, місце, де вона могла побути на самоті. Для архітектора і архітекторки власна садиба також стала місцем для вираження творчої свободи; для шістдесятників і шістдесятниць — місцем зборів однодумців та народження нових ідей; для робітника і робітниці — місцем, де можна виростити овочі й фрукти та долучитися до рустикального життя.
Тепер (пост)радянських дачників — бабусь і дідусів, які везуть додому відерця, повні слив, змінюють хлопці й дівчата, що повертають дачі початковий сенс відпочинку та свята, приїжджаючи на барбекю. Тому зараз слово «дача» може позначати і розкішний заміський котедж, і успадкований від родичів будинок, і, зрештою, просто землю з господарським приміщенням, але незалежно від форми власності та архітектурного вигляду спільним залишається те, що дача — це місце втечі від рутини та проблем, які ми не хочемо розв’язувати.
